Як розуміти слово Бог
(лекція)
Під словом Бог нам належить розуміти, насамперед, Творця.
Але є також слово Абсолют, тобто, багатовимірне Абсолютно Все, окрім «помийниці»-пекла.
У християнстві також існує поняття Трійці — Бог-Отець, Христос (Бог-Син) і Святий Дух.
Бог-Отець — це не дідок на хмаринці, як Його іноді наївно малюють на іконах. І Він — не якийсь могутній чоловік-правитель, що сидить на троні на якійсь планеті. Він — і не жінка, і не двостатева істота. Він — загалом не особистісний.
Він — це Сукупність усіх Тих, Хто коли-небудь раніше досягли у Своєму розвиткові Обителі Творця — найтоншого шару багатомірного Абсолюту — і оселилися навіки в ньому.
Бог-Отець — це сукупність багатоманітності Досконалих Найтонших Свідомостей, взаємозлитих, взаєморозчинених і таких, що перебувають у стані вічного Найвищого Блаженства.
Головною Їхньою ознакою є саме Найвитонченість.
Однак Ті, Які існують в Обителі Творця, можуть Частиною Себе виходити з неї з метою, насамперед, допомоги втіленим. Саме ось ці «особистісні» Прояви Творця і називаються, у сукупності, Святим Духом (Брахманом).
Святий Дух, як і Бог-Отець — це є слова, що позначають саме сукупні (а не індивідуальні) стани Бога.
Однак, спілкуючись зі Святим Духом, у кожному конкретному випадку — ми маємо справу з Божественними особистостями, з нашими невтіленими Божественними Вчителями.
Божественні Вчителі виходять у «тварний» світ, лишаючись спочатку на тому ж рівні витонченості. Але, входячи до раю, Вони трохи ущільнюють Себе, щоб бути сприйнятними райськими істотами. Для спілкування ж саме з початківцями-учнями, що втілились, Вони ущільнюють Частину Себе на ще один ступінь — до рівня витонченості тих конкретних душ: аби бути легше сприйнятими ними.
Божественних Учителів можна побачити «очима серця» втілених людей, які духовно просунулися — як велетенські антропоморфні Прояви (Махадублі), що складаються з м’якого, ніжного, тонкого біло-золотистого Божественного Світла, іноді вогнеподібного, але ніколи не обпалюючого істинних учнів Бога.
Учням Божественних Вчителів належить докладати усіх зусиль для того, щоб поступово — за рахунок прийомів очищення себе від енергетичної грубості й за допомогою медитативних тренувань, що включають співналаштованість свідомістю з Учителем, — наблизитися до Обителі Творця.
Ті успішні учні, які вже навчилися постійно перебувати у Злитті зі Свідомістю Учителя (хоча ще й не були допущені Ним у Його Обитель) — але вони вже мають деякий досвід буття Святим Духом.
Іноді мають місце втілення Божественних Вчителів у людські тіла. Вони роблять це як жертвенні принесення Себе втіленим людям — заради духовної допомоги, духовного порятунку душ, що заблукали. (Але… часто ці, які заблукали, вимучують і вбивають Їх).
Месія, Христос, Аватар — так називають Їх різними мовами.
Кожен з Них, утілившись у людське тіло, продовжує жити Своєю Велетенською Найвитонченішою Свідомістю в Обителі Творця, при цьому лишаючись невід’ємною Його Частиною. Проте ця свідомість скріплена також і з фізичним тілом, за допомогою якого Бог намагається донести до втілених людей істину про те, у чому полягає смисл їхнього перебування на Землі і як цей смисл потрібно реалізовувати.
… Для успішного учня Бога входження в Обитель Творця — це не миттєвий і незворотній акт, а довгий і тяжкий, але наповнений вищим щастям прямої взаємодії з Богом процес поступового привчання себе до принципово інших, ніж життя в інших еонах, станів.
Це — поступове переселення у «нове житло», освоєння його і набуття якостей Месії.
Виконати це можливо лише в чернецтві.
… Трапляються випадки, коли хтось проголошує себе (або когось проголошують) «Новим Христом» або «Аватаром». Такі ситуації можуть створюватися, у тім числі, або явними пройдисвітами, метою яких є злочинна форма особистого збагачення і насолодження від знущань над прихильниками чи хворими на параною чи шизофренію.
З іншого боку, досить часто примітиви прагнуть усіляко осквернити саме істинних Божественних Вчителів.
Тому доречно визначити критерії, за якими можна було б відрізнити перших від других.
Основних критеріїв тут три:
Перший — саме витонченість Свідомості Істинного Божественного Вчителя, Котра існує у вигляді велетенського Духовного Серця, не здатного на грубі емоції.
Другий — розуміння Ним усього того, про що ми зараз говоримо, оволодіння усім набором методів, які необхідні учням для досягнення Богореалізації.
Третій — відсутність у Нього особистого егоцентризму; замість останнього — Богоцентризм, тобто, у тім числі, життя і діяння заради божественної Еволюції, а не заради себе або якогось вузького кола людей.
* * *
Суть усього, що відбувається у Всесвіті, є Еволюція Абсолюту.
Нею керує Творець. За Його командою в різних ділянках безкінечного простору починають утворюватися із протопракриті — згустки первинної матерії (пракриті). У них потім дуже довго проходять процеси, що призводять до утворення умов, придатних для життя органічних тіл. З якогось етапу починається втілення дуже маленьких за розмірами частинок протопуруші у неймовірно маленькі частинки матерії… Формуються одноклітинні організми, потім багатоклітинні…
Керуючи процесом генних мутацій, Творець втілює все складніші організми. З’являються рослини, тварини, люди…
Згусточки пуруші, що розвиваються, втілюються Богом в органічні тіла, все складніше й складніше влаштовані й такі, що самі себе відтворюють… Вони — завдяки цьому — зростають кількісно, збільшуючись у розмірах, ускладнюються їхні форми життєдіяльності, включаючи поведінку. У тварин активно розвиваються емоційна сфера, пам’ять, здатність мислити, у тім числі, творчо… Деякі птахи, наприклад, проявляють дивовижні естетичні здібності й винахідливість, коли будують гнізда, дива турботливості, і самопожертви, захищаючи потомство — повчитись би у них деяким людям!…
Інтелектуальний рівень представників деяких видів ссавців уже значно перевищує такий у багатьох людей…, включаючи тих, які заперечують наявність розуму, здатності любити і страждати у тварин…
Ми всі, кожен із нас, людей, у своєму особистому минулому були і рослинами, і тваринами багатьох біологічних видів…
А зараз до рослин і тварин ми зобов’язані ставитися, як до майбутніх людей, не завдаючи шкоди нікому, а навпаки, допомагаючи…
Ми не маємо права вбивати рослин і калічити даремно, і тварини живуть зовсім не для того, щоб ми їли їхні тіла й використовували для своїх потреб зідрану з їхніх тіл шкіру…
Вони живуть, як і ми, люди, — заради процесу розвитку втілених у фізичні тіла душ, в єдиному з нами процесі Еволюції Абсолюту, вони є, як і ми, Його часточками…
… Вищим ступенем в еволюції органічних тіл на Землі є людське тіло.
А наступним ступенем розвитку для людини (не як тіла, а як душі, свідомості) є Бог в аспекті Творця.
… У людські тіла ми втілюємося багато разів. Найскладніше для нас — це розвинути інтелектуальну функцію свідомості до того ступеня, щоб можна було вичерпно зрозуміти і перетворити у дійсність все те, про що ми говоримо зараз. Переважна більшість людей виявляється тотально нездатною навіть мислити загалом у цей бік… А якщо й намагається з них дехто — то тут же «влипають» у ті секти, де «порятунок» обіцяється як винагорода за всього лише повторення тих чи інших молитов, за участь у тих чи інших обрядах…
… Що ж сприяє розвиткові інтелекту? — Навчання в учбових закладах, різноманітна виробнича й наукова робота, самоосвіта в усіх галузях знань, котрі важливіші для духовного зростання. Також — допомога іншим в оволодінні усім цим.
Що перешкоджає розвиткові інтелекту? — лінивий спосіб життя, пияцтво і застосування різних наркотиків, які руйнують душі, життя в грубих емоційних станах, що зовсім виразно призводить до «прирощування» до пекла…
Доростаючи у низці багатьох попередніх втілень до людської свідомості, дуже багато людей ідуть далі не до Творця, а у протилежний бік. І вони опиняються, в підсумку, у «темряві зовнішній» — пеклі — й потім «потрапляють» назад в протопурушу, будучи знищеними як душі…
На основі інформації про це і сформувався образ «гієни вогняної», де гинуть у муках душі грішників.
Але інші люди — кращі! — знаходять собі Обитель в Обителі Творця. І продовжують Життя Безкінечне в Найвищому Блаженстві і в найактивнішій творчій Любові, що спрямовується до гідних учнів Бога — скрізь, де вони є, у всьому Всесвіті.
