Нова Екопсихологія
Духовна екологія

 

Учення Бога — i сектантство

Бог, який створив нашу планету й населив її нами, людьми, аж нiяк не забув нас. Навпаки, ми — Його головна турбота, ми — Його дiти, яких Вiн чекає у Своїй Оселі. Адже саме заради того, щоб ми туди ввiйшли, подорослішавши тут, — i було створено все Творіння.

І Бог навчає нас подвiйно: Вiн дає нам безпосереднi вказiвки про те, як треба жити, а потiм, запропонувавши нам свободу волi, вчить нас виконувати цi вказiвки-iнструкцiї в практицi взаємин з iншими iстотами й з Ним.

Надання нам свободи вибору шляху по життю, свободи в прийняттi нами рiшень у конкретних ситуацiях — це той Його мудрий задум, що дозволяє ясно розрiзнити тих, які щиро рухаються до Нього, i тих, які йдуть у протилежний бік.

Ми маємо право рухатися як у той, так і в iнший бік, а також тупцювати на мiсцi; так — Вiн дав нам це право, i ми можемо ним користуватися.

Але, рухаючись до Нього, ми реально збiльшуємо кiлькiсть свого щастя, блаженства.

У протилежному ж випадку нас чекають хвороби, лиха, страждання.

І навiть на жахіття перебування серед собi подiбних у диявольському еоні ми маємо право. Але чи треба це нам? Чи не краще стати слухняними, покiрними Його Волi? Адже Вiн хоче нам блага й дає його — тiльки бери!

Чому ж на Землi стiльки страждань? Чому люди не йдуть до Нього? Чому злочини, морок примiтивiзму, дикiсть неуцтва настiльки ж властиві для «вiруючих», як i для атеїстiв?

Чи не тому, що люди, особливо ті, що мають владу, внаслідок свого власного неуцтва або з корисливих спонукань приховували й спотворювали простi iстини про Шлях до Бога, Шлях до щастя?

Адже це надто просто — забезпечити собi й владу, i грошi, оголосивши себе, наприклад, посередником мiж людьми й Богом. Досить лише вдягнутися в «жрецькi» одежі й урочисто-зарозуміло оголосити: от, я надiлений владою просити Бога за ваше благополуччя, я надiлений правом вiдпускати вам грiхи, приходьте до мене, платіть, зрозумiло, грошi, iнакше… — будете вiчно горiти у вогнi пекла…

Це i є типово сектантський варiант корисливої неправди.

Ще можна пiдсилити цю неправду такою схемою: наша церква має свою iсторiю ще вiд Адама й Єви. Всi iншi церкви — її незаконнi дiти. Тож кого Бог бiльше любить: Своє законне дитя — або ж незаконних?…

Насправдi Бог однаково любить усiх людських дiтей. А от на таку мерзенну неправду чи можуть пiти ті, хто щиро вiрує?

Або з'явилися останнiм часом секти, які продають за величезнi грошi «право на спiлкування з Богом»: треба, мовляв, намалювати ось такий таємний знак (саме вiн i продається) — тодi Бог буде вiдгукуватися на вашi прохання й посилати вам або через вас «Божественну Енергiю»… Нiбито Бог — якась машина, в яку треба опустити жетон, щоб запрацювала!… Але ж дуже багато люду вiрить цiй та iншій подiбній неправді. І платить грошi!…

Але це, хоч i нерозумно, проте не настiльки жахливо, як те, коли одягненi у величнi одежі «пастирi» посилають адептiв своєї церкви вiд iменi Бога ненавидiти, бити, вбивати тих, хто їм («пастирям») заважає в їхнiй неправдi. І тодi розпалюються грубi ниці пристрастi, клекоче «праведний» гнiв… — i вся ця «паства» у пiдсумку вiдправляється в пекло…

Гнiв i страх (особливо страх мiстичний — перед дияволом, бiсами, чаклунами, вампiрами — що є необхiдним атрибутом залякування й поневолення «пастви» найбільш жорстоких i неосвiчених сект; i це настiльки характерно для Росiї!) — от тi емоцiї, культивування яких направляє людей до пекла.

… Бог же є Любов. І приймає в Себе Вiн тiльки тих, хто стали Йому подiбними.

… Бог увесь час навчає нас тiльки одному через всiх Месiй, говорячи це лише рiзними словами й з рiзними акцентами для рiзних людей. Цим Ученням Бога є Його Споконвiчний Закон (на санскриті ці слова звучать як Санатана Дхарма). Вiн полягає в тому, щоб ми спрямовувалися до пiзнання Його, Злиття в Любовi з Ним i служили Йому, люблячи людей i допомагаючи їм, люблячи всіх тварин, розвиваючи, удосконалюючи себе заради повної духовної самореалiзацiї.

Що ж нам заважає прийняти цей Закон, вiдвернувшись вiд всiх тих, хто цю Волю Бога спотворює?