Нова Екопсихологія
Духовна екологія

Психофізичні вправи

В.В.Антонов


Психофізичні вправи називаються так, оскільки їх психічний компонент накладається на фізичний рух, причому останнє допомагає оволодінню першим. Ідея розробки таких вправ була закладена на початку 20-го століття Пітером Доновим і продовжена Омрамом Михайлом Айванховим, а потім нами.

Перша з таких вправ називається “пробудження”. Людина прокидається після довготривалого сну самоізоляції від гармонії, краси, любові зовнішнього світу. (Стоячи піднімаємо руки догори і потягуємося, як після сну). Впускаємо в себе все чисте, світле, життєве, що є поза нами. Відчуваємо, як згори проливається цілий водоспад напрочуд прозорих, світлих, тонких емоцій, ранкової свіжості. Наповнюємося ранковою свіжістю. Наповнюємося цими хвилями, переповнюємо ними себе! (Руки опускаються до плечей, допомагаючи цьому заповненню, потім знову піднімаються і опускаються, і так кілька разів). Досягаємо максимально високого і тонкого емоційного стану.

Друга вправа — “віддання”. Руки широким жестом розходяться від грудей вперед і в сторони: те, що ми отримали, ми повинні віддати іншим людям: мірою духовності людини є її здатність віддавати. Та й щоб наповнити ємність свіжою чистою водою, її потрібно спочатку випорожнити. Вода, що застоялася, протухає. Хто не звільняє себе, віддаючи, що має, — той не оновлюється, не росте духовно сам. Повторимо вправу ще і ще, розливаючи, віддаючи щедро, дарма, без бажання отримати винагороду, все добре, що накопичили самі. Посилаємо далеко вперед щонайтонші і сильні хвилі струменевого свіжого та чистого кохання. Відчуваємо, як груди розпирають від густої енергії любові, що прибуває ззаду. У грудній клітині розкривається квітка, яка виділяє ніжні пахощі. Посилаємо ці світлі вібрації вперед. Це — пахощі самої Любові!

Третя вправа — “примирення”. Піднімемо праву руку над головою, сконцентруємося в долоні і безпосередньо оточуючому її просторі. Плавно опускаючи руку перед собою, малюємо нею в просторі синусоїду з напівперіодом близько 30 см. Долоню направляємо ребром вперед по ходу її руху. Відчуваємо простір, в якому рухається рука, як деяке енергетичне поле, якому ми задаємо нову характеристику: мир, гармонію, спокій. “Подовжуємо” руку вдалечінь. (Уявимо собі різні варіанти руху танцю: різкі, швидкі, незграбні, або ж навпаки – м'які, плавні, витончені. Кожен такий вид танцю відповідним чином налаштовує і глядача, і виконавця). І цей простий і потужний жест, символізуючий гармонію, після оволодіння вправою (його потрібно добре відчути), ефективно допомагатиме кожному у будь-якій ситуації, навіть якщо його виконувати, не супроводжуючи рухами тіла.

Четверта вправа — “влізання”. Піднімемо руки догори долонями назовні і опускатимемо їх раз по раз через сторони, роблячи гребки. З кожним таким рухом ми як би вилупляємося з чергової грубої оболонки, стаючи все світліше, чистіше, підіймаємося все ближче до джерела світла — сонця!... Ось воно вже близько, ось ще кілька гребків — і ми досягаємо його!... Впливаємо в простір найчистішого і найтоншого світла, насолоджуємося перебуванням у ньому!... Спускаємося знову на землю, але тепер уже з сонцем у своїх грудях. Ось опустилися... І світимо на усіх людей і на усе живе з грудей сонячним світлом!

* * *

Ці впарви можна виконувати точно так, як вони тут описані, — і вони принесуть величезну користь, в тому числі, в очищенні біоенергетичних структур організма і позбавленні від хвороб.

Але можна додавати до них релігійний компонент — і тоді дуже швидко вони приведуть до розуміння того, що Світло, з котрим ми взаємодіємо під час їх виконання, є Світлом Святого Духа. Його починають реально сприймати всі гідні учні — по мірі їх етичного і біоенергетичного очищення. Бог з цих пір стає реально пізнаним в одному з Його Проявів — і з цих пір Він може залишитися постійним Супутником і Живим Учителем на все життя.

І для когось вже ці найпростіші вправи зможуть стати стартом для початку глибокого і серйозного релігійного життя.

Така основа початку. Але в практиці конкретних занятть з дітьми можуть застосовуватися найрізноманітніші “обертони” і імпровізації — в залежності від індивідуальностей і дітей, які займаються, і викладачів.