|
Якось… променисте сонечко
Опустилося на мої долоні
І мене попросило тихенько:
“Можна — в серце твоє мені — як у хатку?”
І тепер у мене у грудях —
Сонечко яскраво сяє!
У мене тепер — руки-промені!
Вони ласкаво усіх зустрічають!
Прокидаюся — веселий світанок
Вмивається разом зі мною!
Спати лягаю я — а ніжне світло
Світить тихо зіркою нічною!
Я для інших дарувати можу —
Світлом сонечка — радість і щастя!
Мені хотілося б всіх любити,
Розганяючи смуток й негоду!
Якщо сльозки — як маленький дощик —
Сумно солнечку за хмарками.
Я ж з краплинок — зроблю веселку
І сяйво запалю промінцями!
Травам, деревам, квітам,
Тваринкам і птахам веселим –
Я світити буду всім добрим світлом,
Яке із серця струменіє!
Це світло називають — любов.
Хай воно на Землі всіх зігріє!
Хочеш сонечко теж? — Візьми!
І впусти його в серце швидше!
| 
